БЛАГАЮЧЕ, БЛАГАЮЧИ

БЛАГАЮЧЕ – БЛАГАЮЧИ Благаюче, присл. З благанням. Трохи згодом голова його знову почала витягатися вперед і очі благаюче здіймалися до образів (С.Васильченко); – Ти не спіши, дитино, – сказав \[Осмомисл\] благаюче. – Повернеться Всеволод – порадимось (Д.Міщенко). Благаючи. Дієприсл. від благати. Арсен зігнувся нижче, цілуючи її в голову і благаючи: – Ну не треба, чуєш, не треба... Перестань плакати (Є.Гуцало); Був рік 1920-й, і знесилений світ корчився у муках, благаючи долю, аби змовкли нарешті гармати (Є.Куртяк).